Новини

Побудова системи відкритого доступу: вступ

61909-img

Новітня політико-економічна наука розподіляє всі сучасні суспільства на два види: з відритим та обмеженим доступом.

Для устрою з обмеженим доступом характерна глибока соціальна нерівність, пов’язана з браком можливостей для всіх, окрім привілейованих осіб.  Натомість у системі відкритого доступу держава ставиться до всіх однаково, всі рівні перед законом, бізнес, як правило, не має привілеїв, бо держава захищає чесну конкуренцію.

Обмежені системи функціонують у країнах третього світу.  У той же час світові економічні лідери – це переважно країни з відкритим доступом.  Зокрема, саме в цьому полягає головний «секрет» так званого «золотого мільярда».

Хоча перевага відкритої системи здається очевидною, перехід до неї завжди пов’язаний зі значними труднощами, як і будь-яка зміна системи. Зокрема, для цього треба змінити численні стереотипи та подолати опір потужних бізнес-інтересів.

Україна на сьогоднішній день балансує на межі між відкритою та обмеженою системами. Хоча в країні й бракує верховенства закону, а бізнес зрощений із владою, поки ще є політична конкуренція, розвивається громадянське суспільство й частина ринків працює в умовах конкуренції. Такий перехідний стан є нестабільним, обтяжливим і небезпечним. І лише проведення реальних системних реформ може полегшити та прискорити історично неминучий перехід до відкритості. Однак українські лідери не поспішають робити такі реформи, дуже часто замінюючи їх технічними реформами (покращуючи деякі механізми), або й взагалі обмежуються заходами економічної політики (як-от «затягування пасків»). 

Основна причина полягає в конфлікті інтересів самих можновладців (оскільки системні реформи послаблюють вертикаль влади) і спротиві з боку зрощених із владою олігархів (через загрозу для надприбуткових схем). В Україні до останніх також приєднується бюрократія, у якої через тісні зв’язки з бізнесом теж є конфлікт інтересів. Окрім того, в обмеженій системі підбір кадрів базується на особистій відданості чи приналежності до клану.  А це, у свою чергу, призводить до того, що реформами займаються люди або з «радянським» досвідом, або ті, хто представляє у владі бізнес-інтереси.

Проте проведення системних змін є вкрай необхідним, і розуміння того, що саме є системними реформами, а що псевдореформами, є ключовим для громадськості особливо під час оцінки якості роботи найвищого керівництва держави.  І саме для оцінки реформаторських зусиль у контексті надзвичайної важливості відкритого доступу й започатковується ця робота.

Більше про систему обмеженого доступу в Україні читайте у звіті «Побудова системи відкритого доступу: вступ»

Березень 3, 2012