Новини

Україна може собі дозволити податок на виведений капітал

60

Податок на виведений капітал дає можливість направити ресурси на контроль за найбільш ризиковими з точки зору ухилення від податку операціями – великими зовнішньоекономічними угодами. У результаті, якщо вдасться справді «перезавантажити» ДФС, то загальні податкові надходження зростуть, пише у статті для Mind старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.

Наразі Україна перерозподіляє через бюджет і «соціальні фонди» з обов’язковими внесками (цей показник називається «розмір уряду») набагато більше, ніж може собі дозволити – 44,5%, тобто більше, ніж Німеччина. Друга за бідністю країна Європи звалила на свою кволу економіку ношу, посильну тільки багатим і благополучним країнам, яким, до того ж, нікуди «бігти», вони й без того непогано живуть.

Причому, на відміну від деяких країн, що розвиваються, де держава елементарно не може впоратися зі своїми обов’язками через критичний недобір податків, в Україні причини зовсім в іншому, адже у нас уряд у 2–3 рази більше, ніж у тих країнах. Втім, якщо вже говорити про ресурси, то Сінгапуру ж якось вдається входити до першої десятки – за якістю управління, і в останню – за розміром держави. Так що, мабуть, не в них все-таки справа.

Таким чином, вибори – не вибори, борги – не борги, а скорочувати апетити держави (тобто тих, хто звик із неї жити – від «олігарха» до неформально працевлаштованого чорнороба на субсидії) доведеться. Змогли ж, врешті-решт, це зробити у бюджеті 2016 року, в куди важчих макроекономічних умовах. Зате – запустили зростання економіки. А пропонована реформа корпоративного податку має бути ще більш потужним засобом для цього.

  • По-перше, вона не стільки зменшує власне податковий тягар (це ще питання, про яке далі), скільки скорочує можливості для корупції та вирівнює умови гри, оскільки забирає у податківців головні інструменти тиску на бізнес.
  • По-друге, додаткові кошти на інвестиції отримують прибуткові (реально) підприємства, успішні бізнеси, які зазвичай непогано знають, куди їх можна вигідно вкласти.
  • По-третє, знімається одна з головних перешкод для сторонніх, зокрема й іноземних інвестицій, а також кредитування: непрозора бухгалтерія.

Якщо прибуток показувати «не боляче», то чому б його і не показати чесно? Звичайно, для того щоб піти з ганебних передостанніх місць за рівнем захисту міноритарних акціонерів (та й кредиторів), потрібно ще багато чого зробити, але однією перешкодою буде менше, і набагато більшим стане платоспроможний попит на захист прав власності.

Очевидно, якби для всього цього пропонувалося пожертвувати макроекономічною стабільністю, то гріш ціна таким реформам – інфляція з девальвацією «з’їдять» їх результат без сліду, якщо не гірше. Однак скрупульозні розрахунки показують, що ризик у даному випадку мінімальний. Не порівняти ані з депутатськими «хотєлками» у бюджетну ніч, ані, тим паче, із подвоєнням мінімальної зарплати. Але ж і те, і інше пройшло відносно безболісно для стабільності. Хоча, щоправда, МЗП 3200 до інфляції пару процентних пунктів все ж додала, але за зовсім іншими, не фіскальними причинами: бюджетний дефіцит за підсумками року виявився меншим від запланованого.

Про які цифри йдеться? Можливо, Кхан отримав в своє розпорядження якісь застарілі, помилкові цифри, або врахував як «поганий сценарій» абсурдну оцінку в 80 млрд грн, яку без скільки-небудь виразних розрахунків вкинули в інформаційний простір перелякані (очевидно, перспективою втратити важелі тиску?) податківці. Можливо, слідом за деякими іншими аналітиками, він порівняв із досвідом Естонії, де надходження від корпоративного податку після такої реформи впали вдвічі (а то і Македонії, де це й було метою).

Але в Україні, на відміну від цих країн, є своя специфіка: згідно з даними Global Financial Integrity, щорічно близько 10% від ВВП виводиться з країни таємними стежками, тобто бюджет недоотримує близько 2% від ВВП (а отримав минулого року у вигляді податку на прибуток – 2,46%). Перекрити хоча б половину цих стежок – і податок на виведений капітал себе практично «окупить» фіскально. Просто навантаження перерозподілиться з тих, хто сьогодні його «тягне» (в основному – середній вітчизняний бізнес), на тих, хто навчився вправно маніпулювати прибутком, а то й просто добре вміє «домовлятися».

Адже сьогодні 80% надходжень від податку на прибуток забезпечують 973 компанії, 0,3% від загального числа платників – Парето зі своїми «80:20» (емпіричне правило «20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату». – Mindнервово курить у стороні. Зате у (формально) збиткових стабільно зростають збитки – але вони чомусь не поспішають закривати або продавати бізнес. Сума їх склала минулого року ні багато, ні мало 1296 млрд грн – а це 43% від ВВП.

Причому аргумент про те, що це, мовляв, все через переоцінку зобов’язань за валютними кредитами в результаті девальвації, не витримує критики: вже після неї сума зросла майже на 20%. 50% цих збитків припадає на 403 компанії (0,1% платників), серед яких 160 – великі, з іноземними інвестиціями (правда, як відомо, не завжди справжніми). Ось цей перекіс може, у числі іншого, вирівняти реформа.

Які прогнози? Новітній розрахунок голови Податкового комітету громадської ради Мінфіну і ДФС, члена Аудиторської палати Тетяни Шевцової, заснований на детальному аналізі даних податкової статистики та поточних прогнозах МЕРТ, показує, що навіть збільшений показник доходів бюджету від податку на прибуток – 102 млрд грн на 2019 рік – буде виконано на 74%, якщо закон набере чинності 1 січня 2019 року. Приблизно по одній третині бюджет отримає від частини податку на прибуток за останній квартал попереднього року, від виплати дивідендів (не забуваємо, що держпідприємства їх навчилися заробляти, а для них дивідендна політика встановлена нормативно), і, власне, від вилову «схем». Іншими словами, у перший рік бюджет може недорахувати 28 млрд грн. З них 4–5 млрд, ймовірно, повернуться у вигляді інших податків, перш за все ПДВ, коли підприємства будуть витрачати свій нерозподілений прибуток.

При цьому чималу частину «схем», які обкладає ПнВК, оцінити просто не вдалося через відсутність даних. А вони діють, і їхнє перекриття теж зробить свій вклад. Також цей прогноз не враховує детінізацію – на ділі вона, швидше за все, буде чималою, оскільки сумарна ставка податку при виплаті дивідендів знижується в півтора раза. Прогноз Інституту майбутнього, який намагається спрогнозувати цей ефект, дає ще більш оптимістичні цифри.

За масштабами домогосподарства або навіть фірми це, звичайно, колосальні суми. Однак у масштабах країни 23, і, навіть 28 млрд – це менше 1% бюджету 2017 року, а в 2019-му буде, ймовірно, 0,7%. Це, в свою чергу, лежить у межах звичайної помилки прогнозу бюджетних доходів, які, нагадаємо, в останні роки регулярно перевиконувалися.

Це суми порівнянні з планованими надходженнями від приватизації – які, навпаки, не виконувалися ніколи, за винятком повторного продажу «Криворіжсталі». Це в півтора раза менше, ніж гроші від «спецконфіскації», і не йде ні в яке порівняння з ефектами від коливання світових цін. Таким чином, ніякої критичної загрози реформа не створить – хоча, звичайно, Мінфін повинен передбачити відповідні втрати при підготовці бюджету, що він, судячи зі слів міністра фінансів, і збирається зробити.

Зате в разі її проведення ми можемо отримати реальний імпульс для економічного зростання, який дуже швидко нівелює початковий ефект для бюджету. У тій же Естонії надходження від корпоративного податку практично відновилися (як частка в ВВП) за кілька років, а в абсолютних цифрах (в євро) – ще швидше. У нас же, на додаток до згаданих вище «антиофшорних» заходів, які, будемо сподіватися, посиляться приєднанням до міжнародної мережі обміну податковою інформацією за планом BEPS, є ще один резерв: реформа ДФС. Зараз непропорційно багато податкових інспекторів задіяні на перевірках фінансового результату – бази нарахування податку на прибуток. Це складна, кваліфікована і трудомістка робота, яка дає не так вже й багато результатів, та й ті масово скасовуються судами (зазвичай, справедливо).

Замість цього ПнВК дає можливість направити ресурси на контроль за найбільш ризиковими з точки зору ухилення від податку операціями – великими зовнішньоекономічними угодами. У результаті, якщо вдасться справді «перезавантажити» ДФС (заодно ліквідувавши купу інших «дірок», перш за все сумнозвісні «конверти»), то загальні податкові надходження, швидше за все, зростуть. Втім, для успішного «перезавантаження» потрібно спочатку максимально ліквідувати корупційні можливості, а саме в цьому як раз і не обійтися без ПнВК.

Проте, навіть якщо з надходженнями від корпоративного податку все буде чудово, розмір уряду скорочувати все одно необхідно – найкраще за рахунок податків на зарплату, найбільш економічно шкідливих. Але це буде вже наступна реформа.

Квітень 13, 2018