Публікації

Казнокрадство в Україні вже давно стало буденністю. Усі спроби боротьби з корупцією виливаються лише в збільшення розмірів хабарів – адже ризики зростають. Та й традиційна ротація партійної символіки в кабінетах майже ніяк не відображається на казнокрадстві – люди змінюються, а схеми залишаються. Як же можна боротись з цією хворобою в наших умовах? В Латинській Америці відповіддю на це питання стало запровадження громадського контролю за бюджетними процесами. Яскравою історією успіху у цьому процесі стало «спільного бюджетування» в бразильському місті Порто Алегре, де вже за кілька років основні бюджетні питання міста ухвалювалися на так званих загальних зборах громадян, а якість життя у місті досягла найвищого рівня у Бразилії.

Практика прийняття рішень в Україні дуже часто грішить своєю «короткозорістю». Звертаючи увагу на миттєві вигоди, урядовці зазвичай списують вартість непродуманих дій на рахунки прийдешніх поколінь. Акцизна політика останніх п’яти років не стала винятком із цього правила. В умовах валютної кризи 2008 року Уряд змушений був компенсувати бюджетні втрати за рахунок значного підняття акцизів. Однак вже за кілька років через стрімке зростання контрабанди тютюну, яка досягла 8.8% ринку на 2013 рік, постало питання вартості такої агресивної політики. За таких умов Уряду варто брати до уваги європейський досвід та при розробці графіка підняття акцизів орієнтуватися на зростання середніх доходів громадян, що повинно мінімізувати побічні ефекти підняття цін на підакцизні товари.

У радянській ідеології було прийнято говорити про ексклюзивну роль робочого класу. Дуже активно наголошувалось на тому, що добробут примножується винятково матеріальним виробництвом. А торгівля і все інше посередництво заносилося до категорії «спекулянтів», які проголошувались паразитами на тілі суспільства. Втім реальність здорового економічного життя дещо інша і матеріальне виробництво є лише однією, зазвичай не найголовнішою, ланкою всього економічного процесу.

З 2010 року в Україні реалізується реформа медичної галузі та активно розвивається первинна медична допомога насамперед у пілотних регіонах – Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій області та місті Києві. Хоча реформа могла б вирішити багаторічні проблеми медичної сфери, на наш погляд, цей процес поки що продукує більш формальні, аніж якісні зміни. Як наслідок навколо реформування вирує ціла низка міфів, багато з яких є наслідком поганої комунікації з учасниками процесу.

У багатьох країнах світу в школі працюють шкільні консультанти, у першочергові обов’язки яких входить допомога випускнику у виборі професії, вишу та розвитку майбутньої кар’єри. В українських школах не приділяють належну увагу питанню майбутньої професійної орієнтації випускників, і це стосується не тільки майбутньої професії, а й вибору вищого навчального закладу. Законодавством у школах передбачений практичний психолог та / або соціальний педагог, але допомога у виборі вишу в їхню компетенцію не входить. Що робиться в Україні на державному рівні та на рівні місцевих ініціатив для залучення українських абітурієнтів до українських університетів?

Спостерігаючи економічні явища люди часто роблять такі ж помилки, як їх предки, які вважали, що нібито Сонце обертається навколо Землі. Ці ілюзії не просто заважають нам пізнавати світ, а дуже істотно впливають на наш з Вами добробут. Адже стосуються вони економіки – науки про те, як цей добробут утворюється. Саме для того, щоб спростувати численні ілюзії, які домінують у нашому суспільстві, ми започатковуємо серію публікацій «Розвінчуючи економічні ілюзії», які мають на меті спонукати читача замислитися над деякими простими фактами, брак розуміння яких багато в чому є першопричиною наших постійних економічних проблем.

Спостерігаючи економічні явища люди часто роблять такі ж помилки, як їх предки, які вважали, що нібито Сонце обертається навколо Землі. Ці ілюзії не просто заважають нам пізнавати світ, а дуже істотно впливають на наш з Вами добробут. Адже стосуються вони економіки – науки про те, як цей добробут утворюється. Саме для того, щоб спростувати численні ілюзії, які домінують у нашому суспільстві, ми започатковуємо серію публікацій «Розвінчуючи економічні ілюзії», які мають на меті спонукати читача замислитися над деякими простими фактами, брак розуміння яких багато в чому є першопричиною наших постійних економічних проблем.

В Україні дерегуляція добре спрацювала наприкінці 90-х років – тоді вона призвела до стрімкого збільшення сектора МСБ. Натомість у результаті нібито аналогічної політики, проголошена у 2010 році президентом Януковичем (та записаної у його Програмі реформ): кількість суб’єктів малого бізнесу в період із 2010 по 2011 роки зменшилася майже вдвічі, було втрачено більше 2 млн. робочих місць. Проведене нами опитування показало, що цього разу дерегуляція не спрацювала насамперед через недостатньо продумані та послідовні дії уряду, які не повністю відповідали задекларованим у програмі намірам.

Ми часто чуємо, що у нас бідні викладачі, що в університетах застаріла матеріально-технічна база або що її взагалі немає, що в аудиторіях обсипається штукатурка і меблі не такі, як слід. «Проблема у фінансуванні», – скажете ви. – «Держава недостатньо фінансує вищу освіту». Насправді Україна посідає одне з перших місць серед країн світу за рівнем фінансування вищої освіти, виділяючи з бюджету більше як 2% ВВП щороку. І навіть більше від того: рівень приватного фінансування, тобто сплата за навчання студентами-контрактниками, в Україні теж не відстає від світового рівня, становлячи 0,7% ВВП.

Зважаючи на провідну роль малого та середнього бізнесу (МСБ) в економіці, державна політика має бути спрямована на розширення доступу МСБ до кредитування. На сьогодні, пряма державна підтримка для МСБ в Україні є малою за обсягами та невідчутною для ринку. Так, в 2012 році в 8-ми з 27-ми регіонів України фінансова підтримка малим підприємствам зовсім не надавалась. Максимальні суми підтримки були надані в м. Києві, Одеській, Луганській та Івано-Франківській областях і склали від 1 до 2 млн. грн. лише для 10-13 малих підприємств. Надто мала кількість підприємств, яким було надано фінансову підтримку, не дозволяє розширити доступ МСБ до кредитування, а значить не виправдовує навіть невеликих коштів, спрямованих на ці цілі. За існуючих бюджетних обмежень, на регіональному рівні політика розвитку малого підприємництва має передусім зосереджуватися на дієвій та результативній дерегуляції бізнес-середовища.

Переглянути архів по роках