Новини

Як державні підприємства отруюють українську економіку?

ASS1579-825x400

CASE Україна ініціював обговорення щодо подолання корупції на державних підприємствах та шляхах приватизації як одного із головних інструментів запобігання неефективного керування власністю, що належить українським платникам податків. Участь взяли економісти, представники уряду та журналісти.

Чи «отруюють» економіку державні підприємства (ДП)?

В Україні велика  частка державного сектору в економіці і велика зайнятість у держсекторі (11% штатних працівників). При цьому, із загальної кількості держпідприємств 50% підприємств взагалі не працюють. З тих, що працюють, 70%  збиткові, розповіла економіст CASE Україна Наталя Лещенко. За результатами 2016 року, ці збитки склали 82 мільярдів гривень – трохи менше половини збитків всіх збиткових підприємств. Багато з них мають борг перед держбюджетом. Тільки Укрнафта заборгувала держбюджету 12,8 мільярдів гривень (станом на 1 березня 2017 року), що становить майже 1/5 всієї заборгованості з податків та зборів перед бюджетами всіх рівнів. Із 10 найприбутковіших підприємств, 9 – це монополії, які ні з ким не конкурують.

ДП є джерелом фіскальних і соціальних ризиків: 38% усієї заборгованої заробітної плати станом на 1.10.2016 – це зарплата працівників ДП. За даними МВФ, сума прямих і непрямих дотацій та компенсацій збитків державним підприємствам у 2014 році сягнула майже 5% ВВП. 23 підприємства через борги перед партнерами мають від’ємний капітал  34 мільярдів.

ДП часто фігурують у корупційних скандалах. «Серед 300 підприємств, щодо яких проводить розслідування НАБУ, 49 стосуються корупції. Із загальної суми збитків у 85 мільярдів гривень, що за оцінками НАБУ спричинені державі – 40% припадає саме на держпідприємства», – зауважила Наталя Лещенко.

Адекватного контролю за діяльністю ДП немає: Міністерство економічного розвитку та та торгівлі і Фонд держмайна не володіють повними даними про те, скільки в Україні державних підприємств. Кількість варіюється від близько 4 тисяч до понад 6 тисяч. Згідно даних Рахункової палати, у 2014 році 40% держпідприємств взагалі не затверджували фінансові плани,  у 2015 – 55%.  Тільки 25 з 46 найбільших ДП успішно пройшли аудит фінансової звітності за 2015 рік.

Реформувати чи приватизувати?

Найкращим виходом із цієї ситуації буде приватизація. «Те, що ми маємо таку кількість активів, які на нас не працюють, це достатня підстава для того, щоб більшість із них приватизувати, а на тих, які, на нашу думку, не повинні бути приватизовані – здійснити ефективну реформу корпоративного управління, щоб вони працювали не на політиків, а на нас з вами», – наголосив старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський. «Якщо не буде рад директорів із незалежними членами, високих зарплат, системи контролю і аудитів – що прописано і має реалізовуватися – ніякого підвищення ефективності на держпідприємствах ми не побачимо», – додав екс-заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України Руслан Корж.

«У нас насправді є підприємства які мають стратегічне значення, і їх у першу чергу віддавати на приватизацію не варто – треба врахувати соціальний фактор, питання оборони та інші. Але питання приватизації має стояти, тому що ми всі бачимо з результатів їхньої діяльності, що тут потрібна суттєва реформа. У першу чергу,треба ставити питання, що з цим підприємством робити, і якщо ми не знаємо – приватизувати», – зазначив заступник директора Департаменту фінансів оборони‚ правоохоронних органів і державної безпеки Міністерства фінансів України Ярослав Ташута.

Грає роль не лише сам факт приватизації, але і спосіб, у який її проводити, зауважив Андрій Герус, член правління проекту “Ціна держави”. «Важливо, щоб вона була дійсно конкурентною, щоб на наш ринок могли зайти стратегічні високотехнологічні компанії. Це, до речі, природний спосіб демонополізації і деолігархізації – як відбувається у нас в авіа», – зазначив він. У такому разі, це позитивно вплине на стабільність валюти і покращить конкуренцію на ринку. Крім того, прихід великих іноземних компаній з великим капіталом посилить позиції України на міжнародній арені.

Експерти зауважили, що ситуацію із «Роттердам плюс» не варто розглядати як наслідок приватизації – по-перше, тут залучене і «Центренерго», яке у державній власності, і дуже багато залежить від позиції регулятора. У даному випадку «той, кого повинні регулювати, вирішує, як має відбуватися регуляція».

Володимир Федорін, співзасновник Bendukidze Free Market Center, звернув увагу, що успішна і масова приватизація можлива лише у комплексі з іншими реформами, які покращать бізнес-клімат. «Хто прийде на наш ринок купувати активи в умовах, коли ми маємо обмеження на вивід капіталу, коли ми маємо «ексклюзивний» доступ до правосуддя, коли СБУ, поліція і прокуратура розглядають будь-який бізнес, не пов’язаний із політичними силами і владою, як свою «кормову базу»?» – пояснив він. На його думку, у поточному році значних зрушень не відбудеться. «Мені здається, нормальна приватизація з певними втратами політичного капіталу може бути проведена тільки на наступному політичному циклі, після дострокових або строкових перевиборів. І приватизації має передувати дуже потужна підготовча робота не тільки з точки зору залучення радників і налагодження електронних бірж для продажу цих активів, а просто робота з економічного оздоровлення», – додав експерт.

На підприємствах, які не приватизують,  потрібно провести реформу корпоративного управління і створити умови, за яких вони зможуть конкурувати на ринку і їм буде вигідно бути прибутковими. «Мотивації у державних підприємств показувати прибуток і працювати ефективно немає взагалі. Якщо велике підприємство показує прибуток понад 50 мільйонів гривень, мій фінплан мають розглядати на Кабміні. Тому мені вигідніше показати 49 мільйонів», – пояснив Руслан Корж. Крім того, 75% прибутку підприємства забирає держава, для фонду розвитку підприємства майже нічого не лишається.

Політики і урядовці мають перестати розглядати ДП як «активи» в політичних іграх. Призначенням і контролем менеджменту мають займатися наглядові ради при підприємствах, а не представники політичних сил. Зараз, за словами експертів, у них є природний інтерес зберегти «статус кво», попри підтримку приватизації на словах.

Додатковий виклик – що у суспільстві немає запиту на приватизацію і немає розуміння, чому у керівника державного підприємства має бути мільйонна зарплата. Майже 50% громадян вважають, що підприємства мають залишатися у державній власності. Доки цього запиту на реформу немає, урядовцям тим більше вигідно відкладати приватизацію, зауважив Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна. «Потрібно приїздити до людей у регіони і пояснювати, що тут і тут крадуть стільки-то, і єдиний вихід тільки один  – це треба продати. […] Люди мають розуміти, що інакше ситуацію не виправити», – додав Олег Гавриш, редактор економічної програми «Перша Шпальта» (UA:Перший). На думку Петра Біляна, редактора відділу економіки видань «Ділова столиця» і «Власть денег», і людей, і політиків на приватизацію і повну зміну правил гри може мотивувати лише якийсь «шок» для економіки, коли іншого джерела коштів просто не буде.

Відео заходу

Презентація Наталі Лещенко

Травень 17, 2017